МА́ЛЯ́Р, маляра, чол.
1. Той, хто займається малярством (у 1 знач.); художник. Ой там, на горі Малювали малярі; Малювали, рисували Чорні брови мої (Павло Чубинський, V, 1874, 15); Прийшла я на ярмарок, аж там маляр продає образи (Нечуй-Левицький, III, 1956, 284); Колись Шевченко, як маляр, мріяв був подати у своїх картинах «Живописну Україну» (Павло Тичина, III, 1957, 76); * Образно. Темніє небо, смутно тьмариться сад, що осінні малярі його золотили та малювали (Степан Васильченко, II, 1959, 114).
2. Робітник, що займається фарбуванням будов,
стін приміщень і т. ін. Хазяїн Тарасів, маляр Ширяєв,
посилав його красити на будинках покрівлю, стелі,
підлоги та інше (Панас Мирний, V, 1955, 310); В тім домі
жив маляр, що малював покої, паркани та садові лавки
(Іван Франко, IV, 1950, 92); В кутку [кімнати] малярські козли
з відром і квачем, поряд на стільці робоча спецівка
маляра (Іван Кочерга, II, 1956, 537);
// Ремісник, що малює вивіски.
На базарному майдані горить самотній ліхтарик.
Тьмяне світло його падає на бляшану вивіску, написану
місцевим маляром (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 83).